Ода хімії

О, хіміє, мене ти полонила.

Любов, жагу й бажання

У серці запалила.

В душі реакція бурлить:

І так, як водень, вибухає,

І так, як кисень, дух палає –

Так все єство моє горить.

Тепло, енергія назовні рветься,

А тут стандарти нові додаються.

То вже спокійного буття

Мабуть, не буде до кінця життя.

О, хіміє, так зжалься наді мною

І осіни твоєю мудрістю святою.

Давай й надалі у злагоді і мирі жити,

А ми із учнями тебе лиш на

 “ відмінно” будем вчити!

  Василенко Г.З.